Маємо позбутися міфу про віроломний напад Німеччини
На початку 1940-х років у Радянському Союзі відбувалася мілітаризація економіки та суспільства. Провели мобілізацію. Розповіді про віроломний і раптовий напад - міф. Лідер СРСР Йосип Сталін добре розумів, що відбувалося.
"Повсюди співали "Если завтра война, если завтра в поход, если враг вдруг коварный нагрянет". Розуміли, що Сталін готується до війни, значить всім потрібно це робити. Газети писали, що радянські війська пішли визвольним походом до українців на Галичину і Волинь, виганяти польських панів. Люди схвалювали це. Так само трактували 1940-го анексію Бессарабії, що за 35 кілометрів від Одеси. Сказали, що треба і все. Якщо і були якісь інші розмови, то дуже приватно", - розповідає Gazeta.ua історик із Одеси Олександр Бабіч.
На людях відобразилися репресії 1930-х. Тоді діяла "фабрика страху". В першу чергу її боялися ті, хто залишався на волі. Розуміли, що машина приїде завтра за ними.
Армія була заляканою і погано підготовленою. Із п'яти мільйонів за півроку в полон здалося три. Це наслідок терору
"Страх поширився і на радянську армію, - веде далі. - 1941-го була заляканою і погано підготовленою. Із п'яти мільйонів за півроку в полон здалося три. Це наслідок терору. Люди не хотіли воювати за ту владу".
Чи мала Москва 1941-го підтримку від інших країн?
Міжнародні відносини 1939-1941 років дуже складні і не відповідають розкладу сил, який отримали наприкінці війни. Це потім сформується гітлерівська коаліція Німеччина, Італія, Японія, та союзники Радянський Союз, США, Велика Британія, Франція.
СРСР був партнером нацистської Німеччини. Восени 1940-го Гітлер і Молотов вели переговори щодо територій Великої Британії. Тоді ж СРСР планував рух на Балкани, щоб зробити Чорне море внутрішнім озером. Потім іти далі на Близький Схід.
Радянському Союзу захотілося Бессарабію і він забрав її. Гітлер просив румунів не рипатися і підкоритися
У системі цих домовленостей Радянському Союзу ще захотілося Бессарабію і він забрав її. Гітлер просив румунів не рипатися і підкоритися. Бо так треба. Це при тому, що для Німеччини єдиним джерелом нафти були румунські Плоєшти. Тому для Гітлера це просування теж не вигідне, але пішов на нього.
Румуни охоче вступили у війну на боці Німеччини. 22 червня 1941-го у них з'явився шанс повернути своє і заволодіти територією до Південного Бугу.
Оборону Одеси 1941-го визнають однією із найгероїчніших під час радянсько-німецької війни, відзначили званням "місто-герой". За рахунок чого вдалося довго триматися?
З початком війни Червона армія скрізь відступає, Вермахт суне по 100-150 кілометрів за день. А на півдні відбуваються події аномальні для того часу. Дунай у нижній течії це потужна і широка річка. Форсувати її дуже важко. Бойові дії ведуть не німці з найкращим озброєнням, підготовкою особового складу і дуже високою мотивацією. Тут ідуть румунські війська зі слабкою технікою та вишколом.
Радянській армії вдається триматися місяць по державному кордону. І навіть виконують наказ, який на випадок війни є при кожній військовій частині в сейфі, відбити наступ і атакувати ворога. Завдяки Дунайській флотилії підрозділи прикордонників і 25-ї Чапаївської дивізії захоплюють два румунські містечка. Це єдине місце, де на початку липня 1941-го радянські війська спромоглися зайти на територію ворога.
Та потім німці допомогли союзникам і Червона армія відступила до Дністра. Там проходив старий кордон і за 20 років організували Тираспольський оборонний район. На ньому протрималися два тижні й відійшли до Одеси.
Місяць одесити майже не рипалися. Вони повірили, що радянська влада, як писали у газетах, швидко відіб'є віроломний наступ. Лише коли стало чути залпи артилерії, одесити почали активно евакуюватися. 22 липня на місто впали перші бомби. Далі це відбувається по 5-6 разів на день.
8 серпня місто оточили. Німці пішли далі на схід, а Одесу залишили 4-й румунській армії. 73 дні тривала оборона. Евакуюватися можна було лише морем. Хто отримував посадочний талон, то прямував на пароплаві у Крим або відразу на Кавказ, інколи на Маріуполь везли.
В Одесі 22 червня 1941-го жило 604 тис. людей. За місяць стало близько 750 тис., бо додалися біженці із заходу та війська. Із міста 60-80 тис. забрали протягом двох хвиль мобілізації, відправили на фронт на північ. Ще 350 тис. встигли евакуюватися.
У Одесі базувалися кораблі Чорноморського флоту. На скільки впливовими вони були в регіоні і чи відобразилась їх діяльність на становищі міста?
Туреччина не пустила німецькі кораблі до Чорного моря. Радянський флот був у декілька разів потужнішим від румунського. Керував ним адмірал Пилип Октябрський, який вважав своїм завданням зберегти кораблі. Тому діяв малоактивно. Підготовленість офіцерського та особового складу була поганою.
Попри це, без підтримки флоту Одеса б не протрималася 73 дні. Кораблі вночі вивозили поранених і цінні речі. Наступної ночі доставляли солдатів та боєприпаси, навіть "Катюші".
Флот забезпечив потужну батарейну підтримку. Кораблі ставали навпроти потрібної ділянки суходолу і відправляли своїх коригувальників на берег. Цим дуже круто посилювали опір. Румунські артилеристи мусили напрацьовувати нові методи боротьби з кораблями. Німці пізніше брали у них уроки з ведення таких дуелей.
Іще флот забезпечив суттєво особовим складом, створили три морські полки. До них зарахували треті вахти. На кораблях замість трьох змін почали чергувати у дві. Третина матросів пішли в окопи. Також з кораблів знімали всіх, без кого могли виконувати бойові завдання кухарів, прибиральникыв.
Евакуація Севастополя стала величезною трагедією. Після війни ветерани підходили до Октябрського і казали "Ви сука, а не адмірал. Кинули нас
Непогано флот відпрацював і оборону Севастополя. Кораблі своїми зенітками відбивали авіа нальоти. Великокаліберні гармати били по ворогу на відстань до 35 км. Мали 205-й і 180-й калібри, які розносили все вщент.
Та евакуація Севастополя стала величезною трагедією. Після війни ветерани підходили до Октябрського і казали "Ви сука, а не адмірал. Кинули нас". У Севастополі залишалося біля 100 тис. військових на початку липня 1942-го. Перед тим 250 днів тривала оборона міста. Захисники мусили відійти на мис Херсонес. Їм пообіцяли подати кораблі, але не зробили цього.
Майже всі офіцери Севастопольського оборонного району залишили місто на літаках. Керівника оборони генерала Івана Петрова вивезли підводним човном. Говорили, що він був не при тямі. Коли прокинувся і дізнався, що сталося, то схопив пістолет і хотів застрелитись. Зброю вибили з рук.
На мисі Херсонес солдати опинилися між морем і німецькою артилерією. Їх там накрили щільним вогнем. Октябрський не зробив нічого, щоб допомогти. Кому пощастило вижити потрапили у полон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Архівні матеріали про допомогу союзників під час Другої світової здатні підірвати авторитет Росії історик
У радянські часи велику роль приділяли дослідженням катакомб, розповідали про сильний рух підпільників та партизан. Чи дійсно таку важливу роль відіграли катакомби у житті окупованої Одеси?
Загальний масив катакомб під Одесою біля 2,5 тис. км. Це найбільший штучний підземний лабіринт у світі. Виник через видобуток вапнякових блоків. Його започаткували наприкінці XVIII століття і безперервно вели до Другої світової війни. Одеса була Дубаями ХІХ століття мали шалені гроші з експорту хліба та завдяки статусу вільного порту. Вкладали у будівництво, тому каміння потребували багато. Добували на місці.
27 червня 1941 року з'явився перший наказ про організацію супротиву на тимчасово окупованих територіях. Розгорнутий наказ Сталіна 18 липня 1942-го регламентував створення підпільних груп та партизанських загонів. Організацією мали займатися органи ВКП(б) всі перші секретарі обкомів, райкомів, міськкомів партії в Україні, Білорусі і сучасних країн Балтії. Вони ставали головними партизанами. Допомагати мали органи НКВД.
Майже все, що створили 1941-го на Житомирщині чи Київщині, загинуло восени того ж року. Німці переловили, бо партизани не мали спеціальної підготовки і ресурсів. Це були звичайні робітники. Грудень 1941 року був страшно суворим. От уявіть себе в лісі без харчів, пального, теплого одягу, зв'язку.
Партизанів сприймали як зло. Прийде, зробить диверсію і втече. Карають цивільних
В Одесі мали чотири місяці і підготувалися краще. Сформували п'ять груп. Найбільша, під керівництвом майбутнього Героя Радянського Союзу (посмертно) Володимира Молодцова-Бадаєва з Москви, складалася з підземної частини у 29 осіб і ще біля 50 у місті.
Більша кількість не потрібна. Бо на кожного треба по 300 кг їжі, якої нема у місті. Знайти безпечний район дислокації теж не так просто. Потрібне світло кілька бочок керосину. Коли велика кількість сходить у туалет в катакомбах, то вони стануть непридатними для життя.
Всі групи протрималися 3-4 місяці. Більшість загинули через зрадництво на поверхні. Румуни активно блокували катакомби. Люди допомагали, бо для них партизан - це завжди зло. Прийде, зробить диверсію і втече. Карають цивільних. Партизан забирає залишки їжі. Не дати не могли, бо він зі зброєю. Тому хотіли або позбутися їх, або максимально дистанціюватися.
Румуни видали наказ зареєструвати всі виходи з катакомб. Якщо десь у дворі знаходили не заявлений, то розстрілювали мешканців. Люди почали звати поліцаїв от у нас якась дірка, зробіть щось з нею, замуруйте, замінуйте чи поставьте вартового.
У партизанів є 5-7 виходів, але якщо їх всіх перекрити опиняються у пастці. Румуни писали у звітах, що до одних увірвалися і розстріляли за канібалізм. Є світлина, де зазначено "партизани смажать м'ясо свого командира". На інших "діжки, у яких партизани солили своїх побратимів", "пляшки з натопленим людським жиром".
Члени іншої групи конфліктували між собою, поки не перестрілялися, залишився тільки один.
Знову про спротив стали думати наприкінці 1943-го, коли радянські війська почали форсувати Дніпро. За два тижні до звільнення Одеси 10 квітня 1944 року, у катакомби спустилося до півтори тисячі людей. Жінок і дітей в тому числі. Більше для того, щоб пересидіти бомбардування і бої.
Чи діяло українське націоналістичне підпілля?
Була група Організації українських націоналістів. Проводили агітаційну роботу. Румуни арештовували за це. Та коли побачили, що доведеться залишати Одесу, почали співпрацювати з ОУН. Ті пішли на контакт.
В ОУН під псевдо "Бальзак" діяв поет і мовознавець Святослав Караванський, з україномовної одеської сім'ї
В ОУН під псевдо "Бальзак" діяв поет і мовознавець Святослав Караванський, з україномовної одеської сім'ї. Його з товаришами забрали до Румунії і влаштували у диверсійну школу. Навчали шифруванню та радіосправі. На парашуті в складі диверсійної оунівської групи скинули в серпні 1944 року під Одесу. Мали вести підривну роботу проти радянської влади. Їх арештували і більшість розстріляли. Караванського відправили у Сибір. Там склав найбільший словник українських рим. Коли вийшов, зайнявся дисидентською діяльністю. Знову засудили, а потім вислали з СРСР до США.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 40% - у Сталіна, майже втричі менше у Путіна. Росіяни в опитуванні обирали найвидатнішу людину в історії
В Одесі жило більше 100 тис. євреїв. Німці знищували їх. Чи врятувало одеських євреїв, те що у місті діяла румунська адміністрація?
Третина мешканців Одеси євреї. Така кількість була ввесь час, тому знаючи загальну чисельність жителів, легко вираховувати євреїв. 1941-го частина евакуювалися із заводами. Організовано їх не вивозили. Лише якщо вони представляли якусь цінність для радянської влади чиновники, партійні функціонери. Це при тому, що у Європі вже були гетто і відома антисемітська риторика нацистів.
Коли румуни 16 жовтня 1941-го беруть місто під контроль, то дуже агресивні через тривалий опір. Кілька днів місто здригається від розстрілів і грабежів. Потім починають реєструвати євреїв. Першими шукають втікачів із Бессарабії. Їх румуни вважають своїми. Збирають в одеській тюрмі, влаштовують десяток гетто на територіях покинутих шкіл та фабрик.
22 жовтня стався потужний вибух у будівлі колишнього управління НКВД. У ній перебувала румунська комендатура і командування 10-ї дивізії. Радянські сапери встановили радіо фугас ще до відступу. З Севастополя його привели у дію. Постраждало 133 людини. З'явився наказ стратити за кожного загиблого солдата 100 місцевих мешканців, за офіцера - 200. Фас дають саме на євреїв. Наступного дня вішають біля 5 тисяч.
Тоді ж колону євреїв погнали на порохові склади спорожнілі ангари на околицях. Людей загнали у приміщення, закрили, облили бензином і підпалили. За добу знищили 23 тис. євреїв та до 800 військовополонених. Потім ще 5 тис. розстріляли у селі Дальник. На цьому зупинилися і навіть розпустили зібраних у гетто.
Євреї повернулися у рідні домівки, а там вже все розтягнули їхні сусіди. Навіть полягали спати на білизну. Люди знали, що господарів кудись забрали, і вирішили присвоїти залишене.
2 січня 1942-го виходить наказ про 100-відсоткове переселення євреїв до району Слободка. Щодня звідти відправляється потяг з тисячею людей. На таку кількість німці дають вагонів. Завозять до Березовки за 90 км на північ від Одеси. Пішки йдуть ще кілометрів 15 до Богданівки, Акмечетки і Доманівки. Заганяють по корівниках і свинарниках, часто без даху, з дірками в стінах. Там гола земля. Ніякого колючого дроту і вишок навколо. Люди настільки виснажені, що вони за тиждень-два вимирають. У Богданівці починається тиф. Щоб не поширився по селах, розстрілюють 25 тисяч.
Розстрільні команди складалися із тамтешніх німців, які мали свої колонії ще з XVIII століття. Вони забирали трофеї загиблих міський одяг, речі, коштовності. До початку березня 1942-го єврейське питання в Одесі вирішили, загинуло 126 тис. людей.
Що змінилося у житті Одеси за часи румунської окупації порівняно з довоєнним часом?
Навіть зараз можна почути від старих одеситів "За румунів було гарно". Я завжди питаю, кому було гарно? Євреям? Ромам, яких теж знищили тотально? Тим, хто намагався продемонструвати свою прорадянськість?
Господарство налагодили не відразу. Перша зима дуже важка була. Електрики і води не мали у помешканнях. Люди вішалися.
Але якщо брати загальноміщанську атмосферу пізніше, то дійсно їли краще, пили краще, танцювали веселіше, ніж до війни. Пропоную порівняти дві зони окупації: рейхскомісаріат "Україна" під владою німців, і підрумунську "Трансністрію" територія між Південним Бугом і Дністором. Рейх вважав українські землі ресурсною базою. Їх не турбувала доля населення. Мала залишитися потрібна кількість для життєзабезпечення влади. Навіть колгоспну систему зберегли, ставили тільки своїх старост. Мав здавати встановлені норми продукції.
В Одесі працює 15 кінотеатрів, 11 театрів, цирк, влаштовують бої боксерів та конкурси краси на пляжах
"Трансністрію" румуни вважають майбутньою частиною своєї країни. Має адаптуватися і увійти до складу Румунії. У місто повертають вільну економічну ініціативу, дають кредити на розвиток бізнесу. Цього в Радянському Союзі не могло бути. Відкривається купа магазинів і салонів, селяни починають везти свою продукцію в міста. В Одесі працює 15 кінотеатрів, 11 театрів, цирк, влаштовують бої боксерів та конкурси краси на пляжах.
Журналіст російської газети, яка видавалася у Берліні, Микола Февр у спогадах описав про переїзд з Миколаєва до Одеси на "м'якому" автобусі: "Їхали вздовж моря. Під час зупинки у Коблево поїв смачних пиріжків". В Одесі Февр здивувався, що на клумбах квіти росли. Пояснював, що скрізь по захоплених німцями землях кожен клаптик грунту засаджений чимось їстівним огірки, картопля. А Одеса може дозволити собі квіти.
У міській першості по футболу грає дев'ять команд, дві літають на змагання у Бухарест. Є міф про матч смерті у Києві між місцевими і німцями. Так от у Одесі дійсно грають з румунами, але вільно. І виграють, і програють. Скандал стається, але тільки через суддівську корупцію. Баскетбольна і тенісна першості проводяться. Але тут слід розуміти, можна йти містом і поряд з афішею побачити повішану людину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 80 років тому розпочалась німецько-радянська війна - фото
У радянські часи навколо Другої світової війни склалося багато міфів. Які з них вважаєте найшкідливішими?
У першу чергу, це концепція "Великої вітчизняної війни". Друга світова війна глобальний конфлікт, який охопив всю планету, 88 держав. Радянський Союз долучився до того, що війна почалась. Та Москва спромоглася вивести це за межі власної історії.
Забули про події на Атлантиці, в Африці, на Тихому океані. Твердили, що тільки ми перемогли Гітлера. Від цього пішло багато геополітичних проблем, які досі не вирішені.
Живими залишилися одиниці ветеранів Другої світової війни. Що найбільше вразило з розповідей учасників тих подій?
У радянські часи ветерани не говорили правду про війну. Боялися та й не мали особливого бажання згадувати. Кому приємно переживати той холод, болото, голод і біль.
Мені бабуся передала розповідь діда. Він служив із 1939-го. Напад Німеччини зустрів під Золочевом на Львівщині. Відступав до Сталінграда. Там його зенітний полк розпався. Відправили у Саратов на формування нового підрозділу прожекторів, які просвічували небо. Той пристрій дає промінь в небо на 500 метрів. Ставили у степу через кожні 10 км. Звукоуловлювачі виявляли наближення літаків, а прожектор мав їх освітити і вести по небу. В цей час радянський винищувач піднімався у небо і розбирався з ворогом або зенітками били. Команда діда складалась із жінок, які мали під час кожного переїзду закопувати свої три машини.
Наприкінці 1970-х дід зустрівся з двома жінками зі своєї команди на зйомках телепередачі "От всей души". До того не бачилися, вважали одне одного загиблими. Коли відзняли програму, пішли у готель в Москві. Там сиділи і згадували минуле. Раптом вони піднімають одяг і показують свої животи. А на них величезні рвані глибокі шрами. Зізналися, що для копання налягали на лопати животами, бо по іншому не виходило. Набили собі мозоляки за війну, що вони стали кам'яними. Коли повиходили заміж і почали носити дітей, мозолі почали тріскати і рватися. Простинями обмотувалися, щоб зупинити кров.
Крім загальновідомих, ще й такими були наслідки війни. Кожен отримав свої травми і мусив боротися з ними до кінця життя. Навряд чи з них би хтось вийшов на парад із лозунгом "Можем повторить".
Німецько-радянська війна розпочалася 22 червня 1941 року і тривала до 8 травня 1945-го. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії XX ст.
Україна за часи війни найбільше потерпіла від нацистської агресії та комуністичного режиму. Протистояння Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців. На українських землях проведено 29 із 76 стратегічних наступальних операцій, під час яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/history/_mayemo-pozbutisya-mifu-pro-virolomnij-napad-nimechchini/1038793